Вчителі та учні школи підготували і провели урок-реквієм до 100-річчя бою під Крутами
Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Минуло майже сто років, а миізнову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.
На вшанування пам’яті перших українських “кіборгів” 25 січня в актовій залі нашої школи організовано захід «Крути – символ патріотизму та жертовності», присвячений 100 - річчюі героїчного бою під Крутами, за участю старшого наукового співробітника відділу новітньої історії Тернопільського краєзнавчого Левенець Л.В. та завідувача відділу новітньої історії Пукача В.В.
Для учнів 1-11 класів 29.01.2018 р. учениця 9-А класу Пашинська Катерина провела радіопередачу «Бій під Крутами» під керівництвом учителя історії Коваль В.Б.
Даний захід підготували учні 10-х класів під керівництвом заступника директора з виховної роботи Франків Н.С., вчителя історії Цибульської М.В. та вчителя музики Лазорко Є.М.
Довідка:
Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не залізничним шляхом, як задумувалося, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі[4].
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність[4].
Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».
